Зозуля - Мандри

Кувала зозуля в чарівних лісах до світання,

Співала коханая ніжную пісню до рання.

Принесла мені чару повну бажання,

Приголубила серце повне страждань.

Я блукав темним шляхом, чужим та ворожим,

Зимував люті зими без хліба та грошей.

Та літав до зірок, полюбив мене Бог,

Та ж іще люби, Боже, та ж іще люби, Боже.

Човен мого життя пливе в хвилях бурхливих,

Серед темних часів, примарних й мінливих.

Принеси ж мені, зоре, чару бажання,

Покохай моє серце повне страждань.

Le coucou forgé dans les forêts magiques avant l'aube,

Ma bien-aimée a chanté une chanson douce jusqu'au petit matin.

Elle m'a apporté un charme plein de désir,

Son cœur était plein de souffrance.

J'ai erré dans un chemin sombre, étranger et hostile,

Il a hiverné des hivers rigoureux sans pain ni argent.

Mais j'ai volé vers les étoiles, Dieu m'a aimé,

Aime le même, Dieu, aime le même, Dieu.

Le bateau de ma vie navigue dans les vagues orageuses,

Parmi les temps sombres, fantomatiques et changeants.

Apportez-moi, ô étoile, le charme du désir,

Aime mon coeur plein de souffrance.