О-ля-ля -

Жує мене журба — спокою нема.

То було село, а тепер — ферма.

В мене, мов желе, трепетна душа,

Мов лимон кисла, від льоду тонша.

А лице криве, синє, мов жаба.

Трава є - то кайф, а нема — торба.

Тільки дав льону, зміняв на коноплю,

Сиджу — плюю в фонтан, з меду патрон ліплю.

То смоктю дюшес, то жую драже,

Насиплю в воду сіль, то буде суп уже.

Піду куплю кашне не дуже дешеву,

Аж те не мій фасон — злякав на крик сову!

О-ля-ля!

Жує мене журба…

О-ля-ля!

Мене жує…

О-ля-ля!

Жує мене журба…

О-ля-ля!

Мене жує…

Як помну картоплю — то буде пюре,

То буде пюре, як помну картоплю.

Є повна каструля, але усе сире.

Аж те усе сире — з'їм повну каструлю!

У шлункові тягар, гуде, мов в улею.

Зажурно посиджу, знову в фонтан плюю.

Кума теля жене, я око тру до дір.

У неї - ото бюст!

— травма мені на зір.

Покладу я компрес, поб’ю по дереву.

То дуже дужий стрес — запурляю в траву.

Лізе плюгавий дід, пре, ніби, до мене!

Ляпаса дасть швабра, коли наздожене.

О-ля-ля!

Ляпаса дасть швабра…

О-ля-ля!

Коли наздожене…

О-ля-ля!

Ляпаса дасть швабра…

О-ля-ля!

Коли наздожене мене!

Мине моя травма, переляк та нарив.

Їм кашу та батон, наспівую мотив.

Далі пальто продам, амбари зажену.

Валіза при боку — по шосе в далину.

Ото поля кордон, погляну на ниву.

Душу, немов пітон, а то серпом пожну.

Доне моя, на жаль, покину я тебе —

Гірше за ту печаль журба мене шкребе!

О-ля ля!

Гірше за ту печаль…

О-ля ля!

Журба мене шкребе…

О-ля ля!

Гірше за ту печаль…

О-ля ля!

Журба мене шкребе… Журба!

Je souffre - il n'y a pas de paix.

C'était un village et maintenant une ferme.

En moi, comme de la gelée, une âme tremblante,

Le citron est acide, plus fin que la glace.

Et le visage est tordu, bleu comme une grenouille.

L'herbe est un frisson, mais pas un sac.

Je viens de donner du lin, changé en chanvre,

Je suis assis - crachant dans une fontaine, je fabrique une cartouche de miel.

Puis je suce la duchesse, puis je mâche des pilules,

Versez du sel dans l'eau, ce sera déjà de la soupe.

Je vais acheter un silencieux qui n'est pas très bon marché,

Ce n'est pas mon style - j'ai fait pleurer le hibou !

Oh la la!

Je souffre…

Oh la la!

Mâche-moi…

Oh la la!

Je souffre…

Oh la la!

Mâche-moi…

Comme je me souviens des pommes de terre - elles seront écrasées,

Ce sera une purée comme je me souviens des pommes de terre.

Il y a une casserole pleine, mais tout est cru.

C'est tout cru - mangez un plein pot !

L'estomac est lourd, bourdonnant comme une ruche.

Je vais m'asseoir et cracher à nouveau dans la fontaine.

Le parrain pousse le veau, je me frotte l'œil aux trous.

Elle a un buste !

- une blessure à ma vue.

Je vais mettre une compresse, frapper un arbre.

C'est très stressant - je jette dans l'herbe.

Le grand-père morveux grimpe, pré, comme si, jusqu'à moi !

Il giflera la serpillère quand il le rattrapera.

Oh la la!

Slap donnera une vadrouille…

Oh la la!

Quand se rattraper…

Oh la la!

Slap donnera une vadrouille…

Oh la la!

Quand il me rattrape !

Mon traumatisme, ma peur et mon abcès passeront.

Ils mangent du porridge et du pain, je chante le motif.

Alors je vendrai mon manteau et chasserai la grange.

Valise à côté - sur l'autoroute de la vallée.

Voici la bordure du champ, je vais regarder le champ.

Je moissonnerai mon âme comme un python.

Mon don, malheureusement, je vais vous quitter -

Pire que ce chagrin, le chagrin m'égratigne !

Oh la la!

Pire que cette tristesse…

Oh la la!

Le chagrin me fait mal...

Oh la la!

Pire que cette tristesse…

Oh la la!

Dépêchez-vous de me gratter… Dépêchez-vous!