Запах війни - Тік

Телеграфи мовчать, хтось зрадив ідею.

Всі втратили віру але лиш дивляться в небо.

Там апостоли грають у карти під скрегіт зубів.

На розбитих іконах колишніх ідей

Плачуть горобці бо у них Прометей

Заберає вогонь, щоб зігріти Богів.

Приспiв:

І віяв вітер, плакали квіти.

Боже, зглянься, це ж все твої діти.

Так жадібно вдихають грудьми запах війни.

Хто вмирав десять раз за волю,

Той знає справжню її ціну.

Хто розгніваний бігав по полю

Вбиваючи грім піднімав цілину.

І скидаючи з себе хреста,

Бо не в змозі нести.

Десять раз задля того вмирав,

Щоби знову воскрести.

Приспiв:

І віяв вітер, плакали квіти.

Боже, зглянься, це ж все твої діти.

Так жадібно вдихають грудьми запах війни.

Вийдеш з хати, подітись немає куди від болю.

Де дорога від сліз буркуном проросла.

Від порогу, до Гуляй поля.

Les télégraphes sont silencieux, quelqu'un a trahi l'idée.

Tout le monde a perdu la foi mais regarde simplement le ciel.

Là, les apôtres jouent aux cartes jusqu'au grincement de dents.

Sur les icônes brisées des vieilles idées

Les moineaux pleurent parce qu'ils ont Prométhée

Enlève le feu pour réchauffer les dieux.

Refrain:

Et le vent a soufflé, les fleurs ont pleuré.

Dieu, regarde, ce sont tous tes enfants.

Ils respirent si avidement l'odeur de la guerre.

Qui est mort dix fois pour la liberté,

Il connaît sa vraie valeur.

Qui a couru avec colère à travers le champ

Tuer le tonnerre a relevé la vierge.

Et jetant la croix,

Parce que incapable de supporter.

Il est mort dix fois pour ça,

Être ressuscité.

Refrain:

Et le vent a soufflé, les fleurs ont pleuré.

Dieu, regarde, ce sont tous tes enfants.

Ils respirent si avidement l'odeur de la guerre.

Vous quittez la maison, il n'y a nulle part où aller de la douleur.

Où la route des larmes a germé de trèfle.

Du seuil à Walk the field.