Час - Vivienne Mort

На мене ти підвів обличчя

І свій мені довірив страх.

Тепер сильніші будуть руки,

Бо серце у моїх руках.

Удень завжди були ми двоє,

Вночі нас вітер розділяв.

Ішов і брав мене з собою,

Тобі нічого не казав.

Але час все минає.

Час, він спокою не знає.

Тільки мить я з тобою.

Мить.

Може, то було любов’ю?

Може, то було любов’ю?

Не знаю.

Не знаю я.

Тобі дивилася у очі

І в них сміялася тобі.

Своїми плакала щоночі.

Пробач на небі й на землі.

Скажи: кого вже загубили,

Того, напевно, вже не ждуть?

Закрию двері, всім спасибі.

Мене ніколи не знайдуть.

Але час все минає.

Час, він спокою не знає.

Тільки мить я з тобою.

Мить.

Може, то було любов’ю?

Може, то було любов’ю?

Не знаю.

Не знаю.

Що було любов’ю?

Може, то було любов’ю?

Не знаю.

Не знаю я.

Tu m'as regardé

Et il m'a confié sa peur.

Maintenant, les mains seront plus fortes,

Parce que le cœur est entre mes mains.

Nous étions toujours deux dans la journée,

La nuit, le vent nous a séparés.

Il est parti et m'a emmené avec lui,

Je ne t'ai rien dit.

Mais le temps passe.

Le temps, il ne connaît pas la paix.

Juste un instant, je suis avec vous.

Moment.

Peut-être était-ce l'amour ?

Peut-être était-ce l'amour ?

Je ne sais pas.

Je ne sais pas.

Je t'ai regardé dans les yeux

Et ils se sont moqués de vous.

Elle pleurait chaque nuit.

Pardonne-moi au ciel et sur la terre.

Dis : qui a déjà été perdu,

Vous n'attendez probablement pas cela?

Je ferme la porte, merci à tous.

Je ne serai jamais retrouvé.

Mais le temps passe.

Le temps, il ne connaît pas la paix.

Juste un instant, je suis avec vous.

Moment.

Peut-être était-ce l'amour ?

Peut-être était-ce l'amour ?

Je ne sais pas.

Je ne sais pas.

Qu'était-ce que l'amour ?

Peut-être était-ce l'amour ?

Je ne sais pas.

Je ne sais pas.