Кармен - Воплі Відоплясова

У дальній стороні,

Де чорний птах не пролітав,

Де місяць землю осявав,

Там я блукав.

Де чорне дерево стояло

Без листів, без життя.

Казало серце,

Що знайти тебе я мушу.

Очей-ночей твоїх безмежна даль,

Я тану в ній, але ти — вільна, вільна.

Волосся-вітри в’ють, ріка в безодню ллє,

Повторює луна дарма: «Ти — вільна, вільна,

непостійна».

То я блукав,

То клопоту не мав.

То, часом, гіркий

Буває похід.

Але ти — там, звісно,

Бажана — там.

Конєчно, там, там.

Я вірю, встріну непокірну.

De l'autre côté,

Où l'oiseau noir n'a pas volé,

Où la lune brillait sur la terre,

J'y ai erré.

Où se tenait l'arbre d'ébène

Pas de lettres, pas de vie.

Le coeur a dit

Je dois te trouver.

Tes yeux et tes nuits sont une distance illimitée,

Je fond dedans, mais tu es libre, libre.

Le vent souffle ses cheveux, la rivière se déverse dans l'abîme,

L'écho répète en vain : « Tu es libre, libre,

volatil.

Puis j'ai erré,

Il n'a eu aucun problème.

C'est parfois amer

Il y a une campagne.

Mais tu es là, bien sûr,

Souhaitable - là.

Bien sûr, là, là.

Je crois que je rencontrerai les désobéissants.