Примари - Воплі Відоплясова

Останнім часом я, буває, не сплю,

Я не пишу вірші, а просто лежу.

Я однозначно чую, щось там живе.

То не малечі рух, ні котика писк,

То не фотелі тінь, ні місячний блиск.

Доволі чітко бачу — щось там снує,

Хтось ходить, там бродить косматий хтось промайнув.

Полиці скрип і шурхіт, в кухні возня,

На мить воно замре і знову гульня.

Кричати хочу, та й повітря нема.

То мари, примари, тумани і лиховій

Плетуть, верзуть, горнуть наші думки.

Кохана спить, а я уважно стежу,

Схопити хочу мить, таємну межу,

Де сон і яв ведуть химерний двобій,

Я встану, я вспряну, умить лечу і парю.

Схоплю зорю, а все ж лежу.

Тихий вирій тут і нині ладить наше життя.

Тихий вирій тут і нині ладить наше життя.

Ces derniers temps, je ne dors parfois pas,

Je n'écris pas de poésie, je suis juste allongé.

Je peux certainement entendre quelque chose qui vit là-bas.

Ce n'est pas un petit mouvement, pas de cri de chat,

Ce n'est pas l'ombre d'un fauteuil, ni le clair de lune.

Je peux voir très clairement - quelque chose se précipite là-bas,

Quelqu'un marche, quelqu'un passe.

Les étagères grincent et bruissent, dans l'agitation de la cuisine,

Pendant un moment, il s'arrêtera et jouera à nouveau.

Je veux crier, et il n'y a pas d'air.

Puis rêves, fantômes, brouillards et catastrophe

Ils tissent, tissent, démêlent nos pensées.

Bien-aimé dort, et je regarde attentivement,

Je veux capturer l'instant, la frontière secrète,

Où le rêve et la réalité mènent un duel bizarre,

Je me lève, je me lève, vole et fume.

J'attrape l'étoile, et pourtant je me couche.

Le vortex silencieux ici et maintenant organise nos vies.

Le vortex silencieux ici et maintenant organise nos vies.