Театр - Скрябін

Всі мають ролі і я граю свою, як ви.

Я є і хто і ніхто, і маю шкіру на двох.

Заграє клоуна принц, можна навіть на біс.

Годує моє життя свіжа фарба афіш.

Приспів:

Ті стіни то я, ті сходи то я,

Та сцена під ногами то є моє і не моє життя.

Ті рампи то я, ті штори то я.

Я ходжу знов по сцені, то є моє і не моє життя.

Ті стіни то я, ті сходи то я,

Та сцена під ногами то є моє і не моє життя.

Ті рампи то я, ті штори то я.

І люди під ногами, sorry, моє і не моє…

А зараз вийде король важно з паперових дверей,

Заплаче сльози чужі, ніби зі своїх очей.

Той поралоновий сніг сипле зовсім не бог,

І рампи гасить не він, просто всі чують третій дзвінок.

І ніби — то плач і ніби то сміх

І ніби один і ніби для всіх

І ніби то я ніби не я,

А може то смерть може життя

Приспів:

Ті стіни то я, ті сходи то я,

Та сцена під ногами то є моє і не моє життя.

Ті рампи то я, ті штори то я.

Я ходжу знов по сцені, то є моє і не моє життя.

Ті стіни то я, ті сходи то я,

Та сцена під ногами то є моє і не моє життя.

Ті рампи то я, ті штори то я.

І люди під ногами, sorry, моє і не моє…

Ті стіни то я, ті сходи то я,

Та сцена під ногами то є моє і не моє життя.

Ті рампи то я, ті штори то я.

Я ходжу знов по сцені, то є моє і не моє життя.

Ті стіни то я, ті сходи то я,

Та сцена під ногами то є моє і не моє життя.

Ті рампи то я, ті штори то я.

І люди під ногами, sorry, моє і не моє…

Chacun a un rôle et je joue le mien comme vous.

Je suis qui et personne, et j'ai la peau sur deux.

Le prince clown flirte, vous pouvez même jouer le diable.

Des affiches de peinture fraîche nourrissent ma vie.

Refrain:

Ces murs c'est moi, ces escaliers c'est moi

Cette scène sous mes pieds est ma vie et non la mienne.

Ces rampes c'est moi, ces rideaux c'est moi.

Je remonte sur scène, c'est ma vie et pas la mienne.

Ces murs c'est moi, ces escaliers c'est moi

Cette scène sous mes pieds est ma vie et non la mienne.

Ces rampes c'est moi, ces rideaux c'est moi.

Et les gens sous les pieds, désolé, les miens et pas les miens…

Et maintenant le roi sortira de la porte en papier,

Il pleurera les larmes des autres, comme de ses propres yeux.

Cette neige mousseuse n'est pas du tout versée par Dieu,

Et il ne ferme pas les rampes, tout le monde entend juste le troisième appel.

Et c'est comme pleurer et rire

Et comme si un et comme si pour tous

Et c'est comme si je n'étais pas moi,

Ou peut-être que la mort peut être la vie

Refrain:

Ces murs c'est moi, ces escaliers c'est moi

Cette scène sous mes pieds est ma vie et non la mienne.

Ces rampes c'est moi, ces rideaux c'est moi.

Je remonte sur scène, c'est ma vie et pas la mienne.

Ces murs c'est moi, ces escaliers c'est moi

Cette scène sous mes pieds est ma vie et non la mienne.

Ces rampes c'est moi, ces rideaux c'est moi.

Et les gens sous les pieds, désolé, les miens et pas les miens…

Ces murs c'est moi, ces escaliers c'est moi

Cette scène sous mes pieds est ma vie et non la mienne.

Ces rampes c'est moi, ces rideaux c'est moi.

Je remonte sur scène, c'est ma vie et pas la mienne.

Ces murs c'est moi, ces escaliers c'est moi

Cette scène sous mes pieds est ma vie et non la mienne.

Ces rampes c'est moi, ces rideaux c'est moi.

Et les gens sous les pieds, désolé, les miens et pas les miens…