Рiдна мати моя - Александр Малинин

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Ma chère mère, tu n'as pas dormi la nuit,

Tu m'as emmené dans les champs près du village,

Et au loin tu m'as vu partir à l'aube,

Et la serviette brodée a heureusement donné.

Et au loin tu m'as vu partir à l'aube,

Et la serviette brodée pour le bonheur, heureusement.

Laissez le chemin couvert de rosée s'épanouir dessus,

Et de vertes prairies, et des bosquets de rossignols,

Et ton sourire maternel indéfectible,

Et tes yeux tristes sont bons.

Et ton sourire maternel indéfectible,

Et les yeux tristes sont bons, ton bleu.

Je vais prendre cette serviette, la poser comme le destin,

Dans le bruissement silencieux de l'herbe, dans le gazouillis des chênes.

Et sur cette serviette tout ce qui est familier à la douleur prendra vie :

Et l'enfance, et la séparation, et le véritable amour.

Et sur cette serviette tout ce qui est familier à la douleur prendra vie :

Et l'enfance, et la séparation, et ton amour maternel.