Слово - Артём Лоик

А знаєш, що мене, друже, дістало?

Що мої тексти давно не веселі

Що піді мною горять п'єдестали

I я забив на нескорені скелі…

А знаєш, що мені, друже по горло

Набридло, — так це обрана мною самотність

Яку я ніс величаво і гордо

Тобі весь час одягаючи в творчість,

А знаєш, що мене, друже спіймало?

Моя мета всіх змінити навколо

І я змінив і доволі не мало…

Але звичайно лиш себе самого,

А знаєш, що мені друже до болю

Зараз потрібно, щоб душу зашити?

Так!

Знуву ділити слова ці з тобою!

І не вмирати життя, а прожити!

І щоб назавтра зі мною не сталось

Я буду бити руками постійно

На очах напівпустого залу —

Свою бетонну невидиму стіну!

І щоб назавтра зі мною не снилось, —

Хай які бурі зривають вітрила!

У мене знову моя супер-сила, —

Слово, мова, правда, рими!

Слово, мова, правда, рими!

Моє слово!

Моя мова!

Моя правда!

Мої рими!

Слово, мова, правда, рими!

Моє слово!

Моя мова!

Моя правда!

Мої рими!

Слово, мова, правда, рими!

Слово, мова, правда, рими!

Слово, мова, правда, рими!

Слово, мова, правда, рими!

А знаєш, що, друже, варто овацій, —

Напевно тільки лишитись собою!

А із новацій, напевно, — нова ціль!

І не лишати свою долю — долі

А знаєш, що, друже, варто поваги

Напевно, — сила світити для когось,

А знаєш, що друже варто уваги, —

Можливо світло і є нашим Богом,

А знаєш, що, друже, рухає нами?

Відсутність руху до нас перемоги,

А знаєш, щоби махнути крилами

Все ж таки треба побігти до того,

А не стояти і думати та є

Моя дорога, чи варто повернутись до миски…

А знаєш, друже, вогонь не вертає

На спалене місце!

Savez-vous ce qui m'a pris, mon ami ?

Que mes paroles n'ont pas été drôles depuis longtemps

Que les socles brûlent sous moi

Et j'ai marqué sur des rochers invaincus…

Et tu sais ce qui m'est arrivé, mon ami

Je suis fatigué - c'est la solitude que j'ai choisie

Que je portais majestueusement et fièrement

A toi qui t'habille tout le temps de créativité,

Savez-vous ce qui m'a attrapé, mon ami ?

Mon but est de changer tout le monde autour

Et j'ai changé et pas mal...

Mais bien sûr seulement moi-même,

Et tu sais que mon ami souffre

Maintenant, vous devez coudre l'âme?

Alors!

Je partagerai à nouveau ces mots avec vous!

Et non pas mourir la vie, mais vivre !

Et pour que ça ne m'arrive pas demain

Je vais battre mes mains constamment

Devant une salle à moitié vide -

Votre mur invisible en béton !

Et pour que le lendemain je ne rêve pas -

Que les tempêtes brisent les voiles !

J'ai de nouveau ma super-force -

Mot, langage, vérité, rimes !

Mot, langage, vérité, rimes !

Ma parole!

Ma langue!

Ma vérité!

Mes rimes !

Mot, langage, vérité, rimes !

Ma parole!

Ma langue!

Ma vérité!

Mes rimes !

Mot, langage, vérité, rimes !

Mot, langage, vérité, rimes !

Mot, langage, vérité, rimes !

Mot, langage, vérité, rimes !

Et vous savez que, mon ami, vaut les applaudissements -

Probablement juste rester!

Et des nouveautés, probablement - un nouvel objectif !

Et ne quitte pas ton destin - destin

Et tu sais que, mon ami, est digne de respect

Probablement - le pouvoir de briller pour quelqu'un

Et vous savez qu'un ami mérite l'attention -

Peut-être que la lumière est notre Dieu,

Savez-vous ce qui nous motive, mon ami ?

Manque de mouvement vers nous la victoire,

Et tu sais, battre des ailes

Encore besoin de courir pour

Au lieu de rester debout, de penser et de manger

Ma chérie, est-ce que ça vaut la peine de retourner au bol…

Et tu sais, mon ami, le feu ne revient pas

À l'endroit brûlé!