Тарасу Шевченку - Артём Лоик

Час прийшов пишу до тебе

Як живеш, як твоє небо?

Як вірші, як твої рими бро?

Э ти і я, де ти і я, і три хвилини про

Нас с тобою під небом, тут ліпше чи там?

Ти краще писав від мене, — я краще читав

Я пропоную не тягнуть і заглянуть в майбуть

Спитаєш, — чи нема кріпатства за вікном?

— Мабуть

Не суди ходи сюди — ми і досі в куті, —

В інстаграмі пости і селфі куті

Я розповім, що таке влог і що таке є блог

I що частіше з нами Бог, точніше з нами борг

Загубився з орбіт, — так залітай на біт!

Ми писали обіт — вони чули — обід

Де фундамент осів — звикли стіни білить

I зправа тисячі красивих слів, тільки зліва болить,

А ми від тебе до мене — намалюємо хорду

Тут вірші твої — меми їх повторюють гордо,

А культура — краще промовчу…

Нам наклали на голову і сказали відтепер такий козацький чуб

І такий устрій, що очі зупинились на люстрі…

Я як і ти можу спокійно «перейти на русский»

А після легко повернутись додому немов би…

У нас, як в школі, в поведінці проблеми — не в мові!

Твоїх ягнят зарізали, не поперхнувшись — з'їли,

А вцілівших повезуть на Схід — КАМАЗи і ЗІЛи

Їх президент сидить по вілам — не по казематам

З указами, — не вистачає тим указам мату!

Є, як не кидай свої відверті думи

Немов каміння, — все одно не долетять до Думи!

Вони із тронів не терплять невдах

Проходьте далі по колу — не в дах!

Зі страшним посміхом, поспіхом, рими пострілом

З Господом досвітлу, до столу — простору, осторонь

Постерів, новомодних апостолів, невимовних, як тости слів

Я немов би за грати сів, але вдосталь заграти сил!

Такий мій реп — словесна гри мить

Рими кричать басуха гримить!

Роки ідуть, очі темніють,

А я і досі окрім репа нічого не вмію!

І мені класти на моду, за «тру» — не процент!

Я всі свої десять альбомів все тру їм про це!

Не знаю як ти, бо в тумані деталі

Але мої кращі вірші — навіть не твої невдалі!

І тут як ямби глибокі у нас глубокі ями…

Не переможем допоки не перетворим я в ми!

Учив нас як міг ти, не повзати — бігти!

Не вигризали своє — гризли на пальцях нігти!

Плодили ненависть!

На ділі — не на лист!

Плодились — знімались!

Терпіли — тримались!

Ми кохали — впивались!

Якось співали, бовало

Разом згорали — хто совість, хто свою користь вбивали!

І останніх було значно менше — одиниці…

Один закрив собою, — інший закрив зіниці!

Власне нічого не змінилось за вікном, окрім

Кричить гучніше «Заповіту» — «попа как у Кім»

Le moment est venu de t'écrire

Comment vivez-vous comme votre ciel ?

Comme des poèmes, comme tes rimes frère?

E toi et moi, où toi et moi, et trois minutes environ

Toi et moi sommes-nous sous le ciel, est-ce mieux ici ou là-bas ?

Tu écris mieux que moi - je lis mieux

Je suggère de ne pas traîner et de regarder vers l'avenir

Vous demandez, n'y a-t-il pas de servage à l'extérieur de la fenêtre ?

- Apparemment

Ne jugez pas, venez ici - nous sommes toujours dans le coin -

Publications Instagram et coins selfies

Je vais vous dire ce qu'est un vlog et ce qu'est un blog

Et plus Dieu est souvent avec nous, plus précisément nous avons une dette

Perdu hors orbite - alors volez jusqu'au bout !

Nous avons écrit un vœu - ils ont entendu - déjeuner

Où la fondation s'installe - les murs habituels sont blanchis à la chaux

Et à droite des milliers de beaux mots, seulement à gauche ça fait mal,

Et nous attirons de toi à moi - nous attirons un accord

Voici vos poèmes - leurs mèmes sont fièrement répétés,

Et la culture vaut mieux se taire…

On nous a mis sur la tête et on nous a dit désormais une telle crinière cosaque

Et un tel appareil que les yeux se sont arrêtés sur le lustre…

Comme vous, je peux "passer au russe" en toute sécurité

Et puis c'est facile de rentrer à la maison comme si…

Chez nous, comme à l'école, dans le comportement d'un problème - pas dans la langue !

Vos agneaux ont été abattus sans s'étouffer - ils ont mangé,

Et les survivants seront emmenés à l'Est - KAMAZ et ZIL

Leur président est assis sur des fourches - pas sur des casemates

Avec des décrets, ces décrets ne suffisent pas !

Oui, n'abandonnez pas vos pensées candides

Comme des pierres, ils n'atteindront toujours pas la Douma !

Ils ne subissent pas les échecs des trônes

Allez plus loin en cercle - pas sur le toit !

Avec un sourire terrible, hâte, coup de rime

Avec le Seigneur dans la lumière, à la table - espace, à part

Des affiches, des apôtres à la mode, indicibles comme des toasts de mots

C'est comme si j'étais derrière les barreaux, mais j'ai assez de force pour jouer !

C'est mon rap - un jeu de mots

Rome crie basuha rattle !

Les années passent, les yeux s'assombrissent,

Et je ne peux toujours rien faire d'autre que rapper !

Et pour mettre à la mode, pour "tru" - pas d'intérêt!

Je leur ai tout raconté sur mes dix albums !

Je ne sais pas pour vous, car il y a des détails dans le brouillard

Mais mes meilleurs poèmes ne sont même pas vos mauvais !

Et ici, aussi profond que iambique, nous avons des fosses profondes…

Nous ne gagnerons pas tant que je ne me transformerai pas en nous !

Il nous a appris comment vous ne pouviez pas ramper - courir !

Ils n'ont pas mordu les leurs - ils se sont rongés les ongles !

Ils ont engendré la haine !

En fait - pas sur la lettre !

Procréer - filmé !

Toléré - tenu !

Nous avons adoré - délectez-vous !

Une fois qu'ils ont chanté, applaudi

Ils ont brûlé ensemble - une certaine conscience, certains ont tué leur propre bénéfice !

Et ces derniers étaient beaucoup moins - des unités…

L'un se fermait - l'autre fermait les pupilles !

En fait, rien n'a changé en dehors de la fenêtre, sauf

Crie plus fort que "Testament" - "prêtre comme Kim"