Сталеві квіти - Бумбокс

Кажеш — все про мене знаєш ти, навіть стіни мають очі тут

Ну у кого вже навчилася, дай йому мою сорочку — білу ту

Ти така, як я, незламана

(Troubles said «hello», joy said «peace and love»)

Але там, де я себе запхав ані психолога, ні шамана

Після всього, через що пройшли починати знову все з нуля!

Небо-небо, чуєш, небо, я земля, бо вже той день коли

Ми зриваємося на крик i я не знаю тебе — я звик

Якщо можеш без мене далі йти, то підкажи, коли відпустить

В руки твої, що очікують, крізь валуни човен правлю

Зі шкіри вистрибну списом, стрілою наввиперед

Поряд в останній твій зойк я себе поставлю

Аби все знов розпочати, зіграти наш спільний сет!

А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини

Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти

Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти!

Так усе й влаштовано: тут зашив — там тече

Якщо впав — встань знов, переклав на інше плече — пішов

Брак людей, сутінки думок, поклади їм край

Коли все ніяк — перевертай вініл, крути ще

Куплені-продані, забуті-згадані

Але не крадені сонячні наші дні, ні

Різні, коли брудні, коли тендітні, ні

Хочеш пробач, хочеш «ізвіні» — але

Ким тобі був, ким тепер став, ким була мені?

Ми були на все це згодні, прошу

Тільки не сьогодні, чуєш, тільки не сьогодні!

Я намагався, знають на горі, бути ким я є

Лиш мені моє, собі лиш своє

Бо невдовзі хвилі змиють сліди

Там, де спільну мову шукав з тобою

В небі нічному серпневому наше придане

Чому так довго минав, хто ховав, де ховалися?

Вип’ю тебе по краплині і все дізнаюся

Скільки на двох нам жетонів в цій касі видано

А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини

Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти

Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти

Але ось тут, прямо тут

Між ребер з’явився порожній кут

Я кричав, просив, благав, вважай

Бо ти для мене і пекло, і новий рай

Схибили раз — і все нанівець

Так мій зошит зламав її олівець

Так, я сильний, я вільний, але пустий

Ти підкажи, коли відпустить?

А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини

Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти

Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти!

Tu dis - tu sais tout de moi, même les murs ont des yeux ici

Eh bien, qui a déjà appris, donne-lui ma chemise - la blanche

Tu es comme moi, ininterrompu

(Troubles dit "bonjour", joie dit "peace and love")

Mais où je ne me trouvais ni psychologue ni chaman

Après tout, ce qu'ils ont traversé pour tout recommencer à zéro !

Ciel-ciel, tu entends, ciel, je suis terre, car c'est le jour où

Nous crions et je ne te connais pas - j'y suis habitué

Si tu peux continuer sans moi, dis-moi quand lâcher prise

Dans tes mains qui attendent, je dirige le bateau à travers les rochers

Je vais sauter hors de la peau avec une lance, une flèche vers l'avant

Je me mettrai à côté de ton dernier cri

Pour tout recommencer, jouez à notre set commun !

Et nous ne voulions pas voir des fleurs d'acier sortir de l'argile

Nous espérions nous débarrasser de la saleté, nous tenir la main et sortir

Désolé, je ne ferai plus pousser de fleurs d'acier dans la boue !

C'est comme ça que tout s'arrange : ici j'ai cousu - là ça coule

Si vous êtes tombé - relevez-vous, transféré sur l'autre épaule - gauche

Manque de personnes, crépuscule des pensées, mets-y fin

Quand tout le reste échoue - retournez le vinyle, tournez plus

Acheté-vendu, oublié-mentionné

Mais nos journées ensoleillées ne sont pas volées, non

Différent, quand c'est sale, quand c'est fragile, non

Tu veux t'excuser, tu veux "pardon" - mais

Qui étais-tu, qui es-tu devenu maintenant, qui étais-tu pour moi ?

Nous sommes d'accord sur tout cela, s'il vous plaît

Seulement pas aujourd'hui, vous entendez, mais pas aujourd'hui !

J'ai essayé, sachant sur la montagne, d'être qui je suis

Seulement le mien, seulement le mien

Car bientôt les vagues laveront les traces

Où je cherchais un langage commun avec toi

Dans le ciel nocturne d'août notre dot

Pourquoi a-t-il fallu si longtemps, qui s'est caché, où se sont-ils cachés ?

Je vais vous donner une goutte et je vais découvrir

Combien de jetons nous ont été délivrés à ce box-office ?

Et nous ne voulions pas voir des fleurs d'acier sortir de l'argile

Nous espérions nous débarrasser de la saleté, nous tenir la main et sortir

Désolé, je ne ferai plus pousser de fleurs d'acier dans la boue

Mais ici, juste ici

Un coin vide est apparu entre les côtes

J'ai crié, supplié, supplié, crois-moi

Parce que pour moi tu es à la fois l'enfer et un nouveau paradis

Ils ont fait une erreur une fois - et en vain

Alors mon crayon a cassé son cahier

Oui, je suis fort, je suis libre, mais vide

Pouvez-vous me dire quand lâcher prise ?

Et nous ne voulions pas voir des fleurs d'acier sortir de l'argile

Nous espérions nous débarrasser de la saleté, nous tenir la main et sortir

Désolé, je ne ferai plus pousser de fleurs d'acier dans la boue !