Дзвони - Святослав Вакарчук

Битим шляхом стелиться туман,

З півночі холодний вітер мчить,

На порозі хати чоловік стоїть,

Він заплющив очі та душа не спить.

На руках сліди минулих днів,

На обличчі втомлена печаль,

Аж навколо вітер на хвилину стих

І тоді почути чоловік устиг.

Приспів:

Гей-гей, наші дзвони

Сьогодні задзвонили,

Гей-гей, гей-гей,

Чує вся земля.

Гей-гей, наші дзвони

Сьогодні розбудили

Гей-гей, гей-гей,

Волі немовля.

Ти маленьке немовля, не спи,

Подивись на цей широкий світ,

Будеш в нім щасливим — чоловік сказав

І високо в небо голову підняв.

Приспів.

Гей-гей, наші дзвони

Сьогодні задзвонили,

Гей-гей, гей-гей,

Аж дрижить земля.

Гей-гей, наші дзвони

Сьогодні розбудили

Гей-гей, гей-гей,

Волі немовля…

Le brouillard rampe hors des sentiers battus,

Un vent froid souffle du nord,

Un homme se tient sur le seuil de la maison,

Il ferma les yeux et son âme ne dormit pas.

Sur les mains sont les traces des jours passés,

Face à la tristesse fatiguée,

Tout autour le vent s'est calmé pendant une minute

Et puis l'homme eut le temps d'entendre.

Refrain:

Hé, hé, nos cloches

Aujourd'hui, ils ont appelé

Hé hé hé hé

La terre entière entend.

Hé, hé, nos cloches

Aujourd'hui ils se sont réveillés

Hé hé hé hé

Voli bébé.

Toi petit bébé ne dors pas

Regarde ce vaste monde

Tu y seras heureux, dit l'homme

Et leva la tête haut dans le ciel.

Refrain.

Hé, hé, nos cloches

Aujourd'hui, ils ont appelé

Hé hé hé hé

La terre tremble.

Hé, hé, nos cloches

Aujourd'hui ils se sont réveillés

Hé hé hé hé

Voli bébé...