Листопад - Таисия Повалий

Листопад — печальне диво, це журба дерев знову осінь у полон серця бере.

Так буває, опадає листя восени, так ранком опадають наші сни.

Тихо сльози опадають, тихо йде любов, мовчання — вирок більшості розмов.

Опадають наші роки тихо в сон-траву, я сни колишні бачу наяву.

Приспів:

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх

мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Не пиши листів прощання — я прощаю все, нас доля, наче листя, рознесе.

Не кидай на вітер слово — птахом полетить у неба бірюзового блакить.

Приспів:

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх

мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Осінь серце полонила, та не назавжди, про листопад колись згадаєш ти.

Як журилися дерева в розставання час, як осінь раптом розлучила нас.

Приспів:

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх

мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Novembre est un triste miracle, cette tristesse des arbres capture à nouveau l'automne.

Il arrive que les feuilles tombent en automne, donc le matin nos rêves tombent.

Silencieusement les larmes coulent, l'amour s'en va tranquillement, le silence est le verdict de la plupart des conversations.

Nos années tombent tranquillement dans une herbe à rêves, je vois encore des rêves en réalité.

Refrain:

Novembre des espoirs perdus, des événements manqués et de mes irréalisables et futiles

rêves.

Mon jardin est vide jusqu'à l'automne, tu l'as quitté il y a longtemps et un sentier aveugle a balayé tes traces.

N'écris pas de lettres d'adieu - je pardonne tout, le destin nous emportera comme des feuilles.

Ne jetez pas le mot au vent - un oiseau volera dans le ciel bleu turquoise.

Refrain:

Novembre des espoirs perdus, des événements manqués et de mes irréalisables et futiles

rêves.

Mon jardin est vide jusqu'à l'automne, tu l'as quitté il y a longtemps et un sentier aveugle a balayé tes traces.

L'automne a captivé le cœur, mais pas pour toujours, vous vous souviendrez un jour de novembre.

Comment les arbres ont pleuré au moment de la séparation, comment l'automne nous a soudainement séparés.

Refrain:

Novembre des espoirs perdus, des événements manqués et de mes irréalisables et futiles

rêves.

Mon jardin est vide jusqu'à l'automne, tu l'as quitté il y a longtemps et un sentier aveugle a balayé tes traces.