Востаннє - Таисия Повалий

У твоїх обіймах ніч пала, не здолає, а ні сон, а ні мла.

Жагою втіхи втомлені тіла, ця історія, як світ стара.

Завмирає все довкруг востаннє і любов вмирає ранком, як від ран.

Не дай вам Боже звідати хоч раз, зрозуміло все без зайвих слів.

Не жалію, що туман між нами ліг, цей туман з невиплаканих сліз.

Чим для тебе, любий мій, були наші ночі, зрозумієш серед злив у обіймах іншої

колись.

А я не благаю ніжності востаннє, не почуєш з уст моїх зітхання.

Мовчання — хрест тяжкий для двох, де легку розіп'яту любов я понесу одна.

Лиш здавалося, що ми одне, промайнемо крізь життя,

І не торкне нас гірка отрута забуття, ця історія, як світ стара.

Завмирає все довкруг востаннє і любов вмирає ранком, як від ран.

А я не благаю ніжності в останнє, не почуєш з уст моїх зітхання.

Dans tes bras la nuit est tombée, ne triomphera pas, et ni le sommeil, ni la jeunesse.

Fatigué des corps fatigués de consolation, cette histoire est aussi vieille que le monde.

Tout autour se fige pour la dernière fois et l'amour meurt au matin, comme de blessures.

Dieu vous en préserve au moins une fois, bien sûr tout est sans mots.

Je ne regrette pas que le brouillard soit tombé entre nous, ce brouillard de larmes non versées.

À quoi ressemblaient nos nuits pour toi, ma chérie, tu comprendras parmi les douches dans les bras d'un autre

une fois.

Et je ne mendie pas la tendresse pour la dernière fois, tu n'entendras pas de ma bouche des soupirs.

Le silence est une lourde croix pour deux, où je porterai seul un léger amour crucifié.

C'était juste comme si nous étions seuls, traversant la vie,

Et nous ne serons pas touchés par le poison amer de l'oubli, cette histoire est aussi vieille que le monde.

Tout autour se fige pour la dernière fois et l'amour meurt au matin, comme de blessures.

Et je ne mendie pas de tendresse dans le dernier, tu n'entendras pas de ma bouche des soupirs.