Skies at Our Feet (Небо у наших нiг) - Drudkh

Долини падають і туляться до ніг,

Звивають завої, відсахуючись, гори.

Наш пружний крок тверда земля доріг

Стрічає стогоном покори.

Чи ж не підіб'єм, не зірвемо ми

І обрій цей, і хмари ці рожеві?!

І вогкий вітер дужими грудьми

Співає на моїм мечеві.

Приxодили.

Стрічали шану й страх,

Здолавши багна, пущі і вертепи.

Приносили в приплющених очах

Своє блакитно-зеленаве небо.

Ми не зазнали радости.

Були

Їх пестощі рвучкі і небуденні.

Зривалися.

Збиралися й ішли.

Їм скрізь були краї ще більш південні.

І діти ці, вони уже тепер

Тікають в гори, наче вовченята,

І в них під чолом — синява озер,

Неспокій хвиль і далеч необнята.

Les vallées tombent et se blottissent à tes pieds,

Courbes sinueuses, assèchement, montagnes.

Notre étape résiliente est des routes solides

Rencontre un gémissement d'humilité.

Si nous ne le faisons pas, nous ne briserons pas

Et cet horizon, et ces nuages ​​roses ?!

Et un vent humide aux seins forts

Chante sur mon épée.

Ils sont venus.

Met l'honneur et la peur,

Surmonter les marécages, les forêts et les crèches.

Apporté les yeux fermés

Son ciel bleu-vert.

Nous n'étions pas contents.

Il y avait

Leurs caresses sont saccadées et inhabituelles.

Ils se sont effondrés.

Réunis et sont allés.

Ils avaient encore plus de terres du sud partout.

Et ces enfants, ils sont déjà

Ils fuient vers les montagnes comme des loups,

Et sous leurs fronts - lacs bleus,

L'agitation des vagues est loin d'être embrassée.