Eternity - Drudkh

У вічності, де світла струм тече,

повільно крутяться колеса часу,

що на верстаті золотому тче

свій килим різнобарвний.

Дольні паси

пускає в рух незримий наш двигун.

Мигтить узору плетиво примхливе,

І завжди врівноважує вагу

Той, що складе в копу доспіле жниво,

Все змірить мірою й благословить.

Нас темрява обсотує і боре,

лише часами блискавка на мить

із пітьми вихопить шматок узору,

і ми, прокинувшись із небуття,

якийсь уривок бачимо: химерні

страшні чи ясні обриси життя.

Ми у руці тримаєм тільки зерна;

Гаїв не бачимо, що з них зростуть

І зашумлять зеленим верховіттям.

Ми лиш п'ємо гаркаву каламуть,

Жахним на світ рождені лихоліттям…

Dans l'éternité, où coule un flot de lumière,

les roues du temps tournent lentement,

qui tisse sur une machine en or

ton tapis est coloré.

Courroies inférieures

démarre notre moteur invisible.

Motif clignotant tissage capricieux,

Et équilibre toujours le poids

Celui qui amasse la moisson en tas,

Il mesurera tout avec modération et le bénira.

Les ténèbres nous submergent et se battent,

seulement des heures d'éclairs pour un instant

de l'obscurité arrache un morceau de modèle,

et nous, réveillés du néant,

on voit un passage : bizarre

contours effrayants ou clairs de la vie.

Nous ne tenons que des grains dans nos mains ;

Nous ne voyons pas de bosquets en sortir

Et faites du bruit avec des cimes vertes.

Nous buvons juste une turbidité amère,

Terrible dans le monde né de l'adversité…