Не бiйся жити - Марія Бурмака

І коли залишилася зовсім сама,

І коли вже здається — світла нема,

Коли небо твоє на колір чужим стає,

Ти б виводила лінії знов на руці,

Впізнавала б надію в кожнім лиці,

Малювала б на склі вогонь —

І розбила б скло.

Не бійся жити — світ для того,

Щоби любити, сонце, дощ і вітер,

Небо, зорі, квіти… Все для тебе.

А ти не бійся жити,

Сонце, дощ і вітер, небо, зорі, квіти,

Світ для того, щоб любити тебе.

Ти ішла по межі, ти ішов по межі,

Тільки знай: ніхто тобі не чужий,

І рука у руці - назавжди твоє тепло.

І не можеш тепер лишитися сам,

Де читаєш мої слова по губам,

Повертає тебе назад моя любов.

Ти у серці своїм — тамований стук,

Ти на дотик, як спалах, навіть на звук,

Ти вже майже летиш — відкрите вікно давно.

Розбивається ніч, ламається час,

Ти гасила вогонь — не згасне свіча,

І не бійся — любов тепер береже тебе.

Et quand elle était complètement seule,

Et quand il semble - il n'y a pas de lumière,

Quand ton ciel prend une couleur extraterrestre,

Tu dessinerais à nouveau les lignes sur ta main,

Je reconnaîtrais l'espoir sur chaque visage,

Je tirerais le feu sur le verre -

Et briserait le verre.

N'ayez pas peur de vivre - le monde pour

Aimer, soleil, pluie et vent,

Ciel, étoiles, fleurs… Tout pour vous.

Et tu n'as pas peur de vivre,

Soleil, pluie et vent, ciel, étoiles, fleurs,

Le monde pour t'aimer.

Tu as marché sur la frontière, tu as marché sur la frontière,

Sachez simplement que personne ne vous est étranger,

Et main dans la main - votre chaleur pour toujours.

Et tu ne peux pas être seul maintenant,

Où lis-tu mes mots sur tes lèvres,

Mon amour te ramène.

Vous êtes dans votre cœur - un coup apprivoisé,

Tu es une touche, comme un flash, même un son,

Vous volez presque - la fenêtre est ouverte depuis longtemps.

La nuit se brise, le temps se brise,

Vous éteignez le feu - la bougie ne s'éteindra pas,

Et n'ayez pas peur - l'amour vous protège maintenant.