When Gods Leave Their Emerald Halls - Drudkh

Холодні далекі зірки тануть

У темній воді лісових озер,

Сонце, що котиться тропою богів

За чорніючі пагорби,

Вітер, що пестить неслухняну

Гриву польових трав —

Все зберігає мовчання,

Наче відчуває близьку загибель.

Туман укутає ліси

В передранкові сутінки,

Підніматиметься

Над мовчазною водою

До верховіття дерев.

Роси блищатимуть

На лугах в останній раз,

Зустрічаючи схід сонця.

Осінь зодягне холодні хащі

В потускніле золото,

Дощі змиють яскравість фарб…

Les étoiles lointaines et froides fondent

Dans l'eau sombre des lacs forestiers,

Le soleil roule sur le chemin des dieux

Pour les collines noircies,

Le vent qui caresse la coquine

Crinière d'herbes des champs -

Tout reste silencieux,

Comme s'il ressentait une mort imminente.

Le brouillard enveloppe les forêts

Au crépuscule du matin,

Il va monter

Au-dessus de l'eau silencieuse

Jusqu'à la cime des arbres.

La rosée brillera

Dans les prés pour la dernière fois,

Rencontre avec le lever du soleil.

L'automne mettra des fourrés froids

Dans l'or fané,

Les pluies lavent l’éclat des peintures…