Сонцем, небом, дощем - Марія Бурмака

Я — де тихо і дощ,

Серед вулиць і площ,

Серед неба і зір,

Серед рік, серед гір…

Я — де втомлений шлях,

Де вертається птах

Із чужих берегів

На дороги свої…

Сонцем, небом, дощем,

Снігом, вітром, благаю ще.

Тільки, тільки мене

Не залишай… (весь куплет — 2)

Я — де трунок п’янкий,

Де слова від руки,

Ті далекі слова,

Обертом голова.

Від неписаних слів,

Від ночей тих і днів,

Що забути не можу…

Я — де тихо і дощ…

Я давно там, де ти,

Хай ще довго іти

І летіти дарма.

Де ти є чи нема?

Це не знати мені,

Це надія бринить,

Я — де світло і тінь…

Я — іду по воді…

I - où le calme et la pluie,

Parmi les rues et les places,

Parmi le ciel et les étoiles,

Au milieu de l'année, à la montagne…

I - où le chemin fatigué,

Où l'oiseau revient

Des rivages des autres

Sur vos routes…

Soleil, ciel, pluie,

Neige, vent, j'en redemande.

Seulement, seulement moi

Ne partez pas… (verset entier - 2)

Je suis là où la boisson est enivrante,

Où les mots à la main,

Ces mots lointains

Tourne la tete.

De mots non écrits,

Des nuits et des jours

Qu'est-ce que je ne peux pas oublier…

Je suis là où il fait calme et qu'il pleut...

Je suis là où tu es depuis longtemps,

Allons loin

Et voler en vain.

Où es-tu ou pas ?

Il ne me connaît pas

Cet espoir enfle,

Je suis où la lumière et l'ombre…

Je marche sur l'eau...