Верни до мене пам'яте моя - Марія Бурмака

Верни до мене пам’яте моя,

Нехай на серце ляже ваготою

Моя земля з рахманною журбою,

Хай сходить спiвом серце солов’я.

В гаю нiчному, пам’яте, верни,

Із чабрецю, iз лiта, жаротою,

А яблука осiннього достою

В мої червонобокі виснуть сни…

Нехай Дніпра уроча течiя

Немов у сні, у маячні струмує,

І я гукну, і край мене почує,

Верни до мене, пам’яте моя!

Ramenez-moi ma mémoire,

Laisse le coeur peser

Ma terre avec une miséricordieuse douleur,

Laissez chanter le cœur du rossignol.

Dans le bosquet de la nuit, souviens-toi, reviens,

De thym, d'été, de chaleur,

Et les pommes d'automne

Les rêves pendent dans mes rousses…

Laisse couler le Dniepr

Comme dans un rêve, dans un phare coule,

Et je crierai, et la terre m'entendra,

Reviens-moi, ma mémoire !