Києве мій - Таисия Повалий, Иосиф Кобзон

Грає море зелене, тихий день догора, дорогими для мене стали схили Дніпра,

Де колишуться віти закоханих мрій, як тебе не любити, Києве мій!

Вечорів оксамити, мов щастя прибій, як тебе не любити, Києве мій!

В очі дивляться канни, серце в них переллю, хай розкажуть коханій,

як я вірно люблю.

Буду мріяти й жити на крилах надій, як тебе не любити, Києве мій!

Спить натомлене місто мирним, лагідним сном, ген вогні, як намисто,

розцвіли над Дніпром,

Вечорів оксамити, мов щастя прибій, як тебе не любити, Києве мій!

Вечорів оксамити, мов щастя прибій, як тебе не любити, Києве мій!

La mer est verte, la journée est calme, les pentes du Dniepr me sont devenues chères,

Où les branches des rêves dans l'amour se balancent, comment puis-je ne pas t'aimer, mon Kiev!

Les soirées de velours, comme le surf du bonheur, comment ne pas t'aimer, ma Kiev !

Cannes regarde dans les yeux, j'y verserai le cœur, qu'ils disent à la bien-aimée,

comme j'aime vraiment.

Je vais rêver et vivre sur les ailes des espoirs, comment ne pas t'aimer, mon Kiev !

La ville fatiguée dort d'un sommeil paisible et doux, le gène s'allume comme un collier,

fleuri sur le Dniepr,

Les soirées de velours, comme le surf du bonheur, comment ne pas t'aimer, ma Kiev !

Les soirées de velours, comme le surf du bonheur, comment ne pas t'aimer, ma Kiev !