Маки червоні - Таисия Повалий, Иосиф Кобзон

Гей… гей-го… гей-го… гей-го…

Гей… гей-го… гей-го… гей-го…

Цвiт навеснi i з юних лiт, цвiт дивних снiв,

Краса землi привiтно так, серце, зоря, червоний мак.

Приспiв:

Маки червонi, юначе безсоння — кохання першого прощальний знак.

Квiтнуть, зорiють, як раннi надiї, той цвіт нев’янущий горить у нас.

Маки червонi, вогні на перонi, вiдходить поїзд у далеку путь.

Нашi стрiчання i розставання ти не забудь, кохана, не забудь.

Нашi стрiчання i розставання ти не забудь, кохана, не забудь.

Ти повертай стежки назад, не облiтай, цвiти як сад!

У височiнь промiння сiй, мак — чарiвник, юначих мрiй.

Приспiв:

Маки червонi, юначе безсоння — кохання першого прощальний знак.

Квiтнуть, зорiють, як раннi надiї, той цвіт нев’янущий горить у нас.

Маки червонi, вогні на перонi, вiдходить поїзд у далеку путь.

Нашi стрiчання i розставання ти не забудь, кохана, не забудь.

Нашi стрiчання i розставання ти не забудь, кохана, не забудь.

Знай, мила, знай: хай мчать лiта, квiтка душi не облiта.

У вечори і днi розлук прийде вона до твоїх рук.

Приспiв:

Маки червонi, юначе безсоння — кохання першого прощальний знак.

Квiтнуть, зорiють, як раннi надiї, той цвіт нев’янущий горить у нас.

Маки червонi, вогні на перонi, вiдходить поїзд у далеку путь.

Нашi стрiчання i розставання ти не забудь, кохана, не забудь.

Нашi стрiчання i розставання ти не забудь, кохана, не забудь.

Ти не забудь, ти не забудь, ти не забудь.

Gay… gay allez… gay allez… gay allez…

Gay… gay allez… gay allez… gay allez…

Cvit navesni i z junih lit, cvit divnih sniv,

La beauté de la terre est ainsi, cœur, aube, coquelicot rouge.

Contribution:

Coquelicots rouges, insomnie du jeune homme - amour du premier signe d'adieu.

Floraison, aube, comme les premiers espoirs, cette fleur qui ne se fane pas brûle en nous.

Coquelicots rouges, feux sur le quai, le train va loin.

N'oublie pas nos oncles et séparations, chérie, n'oublie pas.

N'oublie pas nos oncles et séparations, chérie, n'oublie pas.

Vous retournez les mailles, ne débordez pas, fleurissez comme un jardin !

A la hauteur du faisceau brille, coquelicot - un magicien, de jeunes rêves.

Contribution:

Coquelicots rouges, insomnie du jeune homme - amour du premier signe d'adieu.

Floraison, aube, comme les premiers espoirs, cette fleur qui ne se fane pas brûle en nous.

Coquelicots rouges, feux sur le quai, le train va loin.

N'oublie pas nos oncles et séparations, chérie, n'oublie pas.

N'oublie pas nos oncles et séparations, chérie, n'oublie pas.

Sache, chérie, sache : que la course s'envole, la fleur de l'âme n'est pas inondée.

Le soir et les jours de séparation viendront entre vos mains.

Contribution:

Coquelicots rouges, insomnie du jeune homme - amour du premier signe d'adieu.

Floraison, aube, comme les premiers espoirs, cette fleur qui ne se fane pas brûle en nous.

Coquelicots rouges, feux sur le quai, le train va loin.

N'oublie pas nos oncles et séparations, chérie, n'oublie pas.

N'oublie pas nos oncles et séparations, chérie, n'oublie pas.

Tu n'oublies pas, tu n'oublies pas, tu n'oublies pas.